Лябах Ірина Олексіївна
практичний психолог
ГРАФІК РОБОТИ
практичного психолога на 2020-2021 навчальний рік
| Дні тижня | Інтервали робочого часу | Види роботи |
| Понеділок | 9.00-13.00 | робота з учасниками освітнього процесу |
| 13.00-17.00 | організаційно-методична робота | |
| Вівторок | 9.00-13.00 | робота з учасниками освітнього процесу |
| 13.00-17.00 | організаційно-методична робота | |
| Середа | 9.00-13.00 | робота з учасниками освітнього процесу |
| 13.00-17.00 | організаційно-методична робота | |
| Четвер | професійне міжкурсове підвищення кваліфікації | |
| П’ятниця | 9.00-13.00 | робота з учасниками освітнього процесу |
| 13.00-17.00 | організаційно-методична робота |
У своїй діяльності керуюся:
- Положенням про психологічну службу в системі освіти України
- Етичним кодексом практичного психолога
- Конституцією України
- Закон України «Про освіту»
- Нормативними документами МОН України
- Декларацією прав людини
- Конвенцією ООН про права дитини
- Положення про психологічній кабінет
Провідні напрямки роботи практичного психолога:
- Психодіагностична робота
- Корекційно-розвивальна робота
- Консультаційна робота
- Організаційно-методична робота
- Профілактична і просвітницька робота
- Навчальна діяльність
Завдання практичного психолога:
- збереження та зміцнення психічного та соціального здоров’я, сприяння особистісному, інтелектуальному, фізичному і соціальному розвитку здобувачів освіти шляхом доповнення сучасних методів навчання та виховання ефективними психолого-педагогічними технологіями;
- сприяння забезпеченню психологічної безпеки, надання психологічної і соціально-педагогічної допомоги всім учасникам освітнього процесу.
Як впоратися зі стресом під час спалаху коронавірусу?
- Цілком нормально в ході будь-якої кризи засмучуватись, хвилюватись, лякатись, губитися чи злитись. Найперше, що може допомогти – розмова з людьми, яким ви довіряєте. Зв’яжіться зі своїми друзями та родиною.
- Якщо ви повинні залишитися вдома – дотримуйтеся здорового способу життя. Пам’ятайте про правильне харчування, повноцінний сон, а також фізичну активність. Будьте поряд з близькими та коханими, підтримуйте зв’язок з іншими членами родини та друзями електронною поштою або телефоном.
- Не варто вживати психоактивні речовини для того, щоб упоратися зі своїми емоціями. Якщо ви маєте сильні та важкі переживання – поговоріть із фахівцями. Сімейні лікарі, психологи, соціальні працівники можуть надати фахову підтримку. Складіть план звернення за допомогою у випадку, якщо матимете питання щодо фізичного чи емоційного стану.
- Орієнтуйтеся на факти. Зберіть інформацію, яка допоможе визначити ризики та вжити обґрунтованих запобіжних заходів. Спирайтесь на джерела варті довіри, наприклад, веб-сторінку ВООЗ або дані від місцевих чи державних служб охорони здоров’я.
- Скоротіть час на перегляд чи прослуховування інформації, яка вас тривожить чи засмучує. Допоможіть у цьому своїй родині.
- Зверніться до навичок, які ставали в пригоді в минулому, допомагали справлятись з негараздами та долати стрес. Застосовуйте їх і зараз аби впоратись з емоціями та підтримати себе у цей складний період.
Дитяча тривожність в умовах карантину
Дитяча тривожність – нестійкий стан емоційного дискомфорту пов’язаний з відчуттям потенційної небезпеки.
Прояви: психологічні (надмірний страх, відсутність відчуття базової безпеки, занижена самооцінка), фізіологічні (м’язова напруга, порушення сну, прискорене серцебиття, поверхневе дихання, сухість в роті, слабкість, енурез, дерматологічні прояви), поведінкові (надмірна скутість, нерішучість, смоктання або кусання пальців, катання на стільці, перебирання в руках різних речей).
Як зрозуміти, що дитина почувається в небезпеці? Це може бути прояв сильного тілесного контакту до батьків (якого до моменту карантину не спостерігалося), збільшення кількості істерик та агресії, погіршення сну.
Профілактика:
- Дотримання режиму дня (планування щоденних справ, розпорядок дня) – подумайте та напишіть на аркуші разом всією сім’єю. Дайте дітям розмалювати або розмістити на аркуші якісь наліпки. Повісте на видному місці.
- Дотримуйтесь ритуалів і традицій – ранкова гімнастика, гігієнічні процедури.
- Виділяйте час на якісний контакт з дитиною (спільні активності крім навчання). Отримання взаємного задоволеного контакту. Наприклад, складіть список ігор в які ви можете погратися разом (будування халабуди, що дуже подобається дітям; хованки, малювання і т.д.)
- Дотримання інформаційної гігієни. Стежити і дозувати за переглядом новин небажаних для дитини (негативна статистика, щоб не залякувати дитину).
- Якщо у дитини виникають питання (стосовно карантину), не слід давати довгі відповіді схожі на лекцію. Говоріть чітко і коротко.
- Має значення не те, що говорять батьки, а як вони це роблять! Дитина завжди відчуває тривогу батьків, яка передається дітям. Намагайтесь не показувати свої страхи та переживання в присутності дітей.
- Обов’язково слідкуйте за тим, як дитина зрозуміла інформацію, чи не викривила вона її. Діти часто дофантазовують.
Якщо ви помітили тривогу!
- Створіть умови для довірливих стосунків з батьками. Це може бути тактильна взаємодія (масаж). Тілесна гра «Морозиво» (уявляєте, що ви морозиво, яке дістали тільки з морозильника; на вас пригріває сонечко і ви починаєте розтавати і бути не такими холодними, твердими; починаєте м’якшати, відчуваючи це всіма частинами тіла ). Інші ігри «Вогонь-лід», «Спекотно-холодно».
- Ігрова терапія, сюжетно-рольова гра.
- Екологічні способи вираження емоцій – танці, співи, домашній спорт.
- Дозволяйте плакати собі і дітям (сприяє виходу гормону стресу).
- Зробіть вправи на дихання. Покладіть на животик дитини іграшку і пограйте в гру «Поколихай іграшку» за допомогою глибоких вдихів і видихів. Також вправа «Зігрій метелика» – дитина уявляє, що в її долоні метелик, якого треба зігріти за допомогою теплого повітря (глибоких вдихів і видихів дитини в долоню з уявним метеликом).
Бажаємо рівноваги, витримки, щоб дитина не випадала з фокусу уваги. Особливо зараз, діти потребують батьків! Всім здоров’я!
Діти самі вдома: основні застереження та поради батькам під час карантину
- Найголовніше, коли дитина залишається вдома сама, вона повинна чітко усвідомити: є речі, яких робити не можна за жодних обставин. Нікому не можна відчиняти дверей, навіть якщо це прийшла сусідка чи подруга мами. Вхідні двері повинні відчиняти лише дорослі. Поясніть дитині, що у всіх близьких є ключі від квартири.
- Не можна по телефону незнайомим людям розповідати, що вона (дитина) зараз сама вдома, а мама прийде тільки через годину. І взагалі не дозволяйте дитині вступати в тривалі бесіди зі сторонніми.
- Скажіть дитині, щоб незнайомим людям вона відповідала приблизно так: “Мама зараз дуже зайнята і не може поговорити з вами. Зателефонуйте через годину”. У цьому випадку ви, по-перше, не змушуєте дитину брехати, адже мама справді зайнята. А по-друге, стороннім невтямки, що дитина вдома сама.
- Не можна нічого кидати з балкона та з вікна. До вікон взагалі краще не підходити і не визирати на вулицю. На вікна краще поставити спеціальні блокуючі засувки, що їх дитина не зможе самостійно відкрити.
- Не можна гратися з електропобутовими приладами та газовою плитою.
- Біля телефону повинен бути список потрібних номерів (ваш мобільний, татів, тітки, бабусі, і т.д.), щоб у разі екстреної необхідності дитина знала, куди їй телефонувати. І обов’язково поясніть дитині, в яких випадках треба терміново дзвонити та кликати на допомогу.
- Розплануйте разом із дитиною її день. Зазначте час, коли вона має пообідати, коли зробити домашні завдання, коли гратиме в комп’ютерні ігри, і що саме має обов’язково виконати по дому. Так ви зможете навчити дитину планувати свій час і любити порядок.
- Коли дитина виконує обов’язкові хатні справи – це позитивно впливає на навчання, психіку, а також у майбутньому це піде на користь їхній кар’єрі. Якщо ви з раннього віку привчите свою дитину виконувати хатню роботу, вона почуватиметься самостійною, відповідальною та впевненою в собі людиною.
Як залишатися в ресурсному стані?
- Слідкуйте за здоров’ям: пийте побільше води, більше рухайтесь, виділяйте достатньо часу на сон.
- Розвивайтесь: знаходьте час для читання, дивіться корисне відео, використовуйте креативні техніки кожного дня.
- Плануйте свій день: плануйте максимально важливі три справи на день, використовуйте правило 50/10 (50 – праці, 10 – відпочинку); рефлексуйте відносно того, як пройшов ваш день.
- Фокусуйтесь на тому, що робить вас щасливим: дякуйте людям, тримайте стіл в чистоті, балуйте себе (щастя у кожного своє).
Подарунки дитині, які вона збереже на все життя
- Віра у їхні сили
- Любов у всіх її проявах
- Сімейні вечері
- Радість
- Міцна родина
- Свій час
- Увага
- Доброта
- Уміння цінувати
- Інтерес
- Уміння приймати рішення
- Свобода вибору
- Похвала
- Прагнення до творчості
- Щедрість
- Духовність
- Правда
- Надія
- Жага до пізнання
- Оптимізм
- Вірність в сім’ї та у відносинах
Рекомендації батькам щодо попередження булінгу
1. Щодня розмовляйте з дитиною про її справи в школі. Це
кілька хвилин на день про те, як і з ким дитина проводить час у школі, що
відбувається дорогою додому тощо. За розмовою спостерігати за настроєм дитини.
За можливості відвідувати дитину у школі, зустрічати її зі школи.
2. Розвивайте здорову звичку боротьби з
хуліганством і нетерпимість до залякувань. Ваші діти повинні знати, що це
ненормально залякувати чи стояти осторонь, коли ображають іншого. Навчити
дитину просити про допомогу дорослих і не боятися розповідати про знущання.
Пояснити, що вам (батькам) можна довіряти і ви допоможете у будь-якій ситуації.
3. Навчайте дитину правильно користуватися
Інтернетом, соціальними мережами. Пояснюйте, що таке кібербезпека і як
протистояти кіберзалякуванню. Установіть ліміт часу роботи в мережі.
4. Будьте прикладом доброти і лідерства для
своєї дитини. Кожного разу, коли ви говорите з іншою особою образливим тоном,
ви вчите дитину знущанню. Важливо вчити дитину робити добро і проявляти
співчуття. Це запорука хороших стосунків з однолітками.
5. Якщо ваша дитина вже стала жертвою
шкільного булінгу, за жодних умов не можна ігнорувати чи замовчувати виявлені
факти жорстокої поведінки над дитиною. Рекомендовано повідомити в усній чи
письмовій формі про насилля адміністрацію навчального закладу.
КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ
ПРО МОЖЛИВОСТІ ОТРИМАННЯ ДОПОМОГИ
НАЦІОНАЛЬНА ДИТЯЧА «ГАРЯЧА ЛІНІЯ» (безкоштовно)
0 800 500 225 або 772 з мобільного Київстар та Лайф
Інформаційні, психологічні та юридичні консультації. Анонімно і конфіденційно.
НАЦІОНАЛЬНА «ГАРЯЧА ЛІНІЯ» З ПРОТИДІЇ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ, ТОРГІВЛІ ЛЮДЬМИ ТА ГЕНДЕРНІЙ ДИСКРИМІНАЦІЇ
(безкоштовно) 0 800 500 335 386 з мобільного
Інформаційні, психологічні та юридичні консультації. Анонімно і конфіденційно.
КРИЗОВИЙ ЦЕНТР МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНОЇ ДОПОМОГИ.
Інститут психології імені Г.С. Костюка НАПН України спільно з На-
ціональним медичним університетом імені О.О.Богомольця у Кризовому
центрі МПД надає людям безкоштовну психологічну допомогу.
м. Київ вул. Паньківська, б. 2, кім. 3
Центр працює з 11.00 до 18.00. Тел.: 288 33 85.
Телефон довіри Центру: 288 33 48
Робота Національної гарячої лінії з питань
запобігання насильству та захисту прав дітей
0 800 500 335
(безкоштовно для дзвінків в межах України)
386 (безкоштовно для абонентів КиївСтар, Лайф та МТС)
Десять заповідей для мами і тата майбутнього першокласника
- Починайте «забувати» про те, що ваша дитина маленька. Давайте їй посильну
роботу дома, визначте коло її обов’язків. Зробіть це м’яко: «Який ти в нас уже
великий, ми навіть можемо довірити тобі помити посуд».
- Визначте загальні інтереси. Це можуть бути пізнавальні інтереси (улюблені
мультфільми, казки, ігри), так і життєві (обговорення сімейних проблем).
- Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте
порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті (наприклад, дайте гроші
на хліб і на морозиво, коментуючи суму на той й на інший продукт).
- Не лайте, а тим більше – не ображайте дитини в присутності сторонніх.
Поважайте почуття й думки дитини. На скарги з боку навколишніх, навіть
учителя або вихователя, відповідайте: «Спасибі, ми обов’язково поговоримо на
цю тему».
- Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з нею конфліктні
ситуації, що виникли з однолітками і дорослими. Щиро цікавтеся її думкою,
тільки так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.
- Постійно говоріть з дитиною. Розвиток мовлення – запорука гарного навчання.
Були в театрі (цирку, кіно) – нехай розповість, що більше всього сподобалося.
Слухайте уважно, ставте запитання, щоб дитина почувала, що вам це цікаво.
- Відповідайте на кожне запитання дитини. Тільки в цьому випадку її
пізнавальний інтерес ніколи не згасне.
- Постарайтеся хоч іноді дивитися на світ очима вашої дитини. Бачачи світ очима
іншого – основа для взаєморозуміння.
- Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить,
відповідайте: «Обов’язково вийде, тільки потрібно ще раз спробувати».
Формуйте високий рівень домагань. І самі вірте, що ваша дитина може все,
потрібно тільки допомогти. Хваліть словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.
- Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не
завжди розумні. Завжди пояснюйте причини ваших вимог, якщо можливо,
запропонуйте альтернативу. Повага до дитини зараз – фундамент шанобливого
ставлення до вас тепер і в майбутньому.
Пам’ятка для батьків майбутнього першокласника
1.Ніколи не відправляйте дитину одночасно в перший клас і якусь секцію або гурток.Сам початок шкільного життя вважається важким стресом для шести семирічних дітей. Якщо маля не зможе гуляти, відпочивати, робити уроки без поспіху, у нього можуть виникнути проблеми зі здоров’ям, невроз. Тому, якщо заняття музикою та спортом здаються необхідною частиною виховання, почніть водити дитину у ці гуртки за рік до початку навчання або із другого класу.
2.Пам’ятайте, що дитина може концентрувати увагу не більш як на 10 – 15 хв. Тому, коли ви з нею будете робити уроки, кожні 10 – 15 хвилин необхідно перериватися й обов’язково давати маляті фізичну розрядку. Можете просто попросити пострибати на місці 10 разів, побігати або потанцювати під музику кілька хвилин. Почати виконання домашніх завдань краще з письма. Можна чергувати письмові завдання з усними. Загальна тривалість занять не має перевищувати однієї години.
3.Комп’ютер, телевізор і будь-які заняття, що вимагають значного зорового
навантаження, мають тривати не більше години на день.
4.Протягом першого року навчання ваше маля потребує підтримки. Дитина не тільки
формує стосунки з однокласниками й учителями, але й уперше розуміє, що з нею
самою хтось хоче дружити, а хтось – ні. Саме у цей час у маляти складається свій
власний погляд на себе. І якщо ви хочете, щоб із нього виросла спокійна і впевнена у
собі людина, – обов’язково хваліть! Підтримуйте, не лайте за неакуратність у
зошиті. Усе це – дрібниці порівняно з тим, що від нескінченних докорів і покарань
ваша дитина не буде вірити у себе.
Рекомендації батькам тривожної дитини
- Постійно підбадьорюйте ,заохочуйте і демонструйте впевненість у її
успіху, у її можливостях.
- Виховуйте правильне ставлення до результатів своєї діяльності,уміння правильно оцінити їх ,опосередковано ставитися до власних успіхів ,невдач ,не боятися помилок ,використовувати їх для розвитку діяльності.
- Формуйте правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей.
- Розвивайте орієнтацію на спосіб діяльності.
- Розширюйте і збагачуйте навички спілкування з дорослими й однолітками , розвивайте адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей.
- Щоб перебороти скутість ,потрібно допомагати дитині розслаблюватися, знімати напругу за допомогою рухливих ігор ,музики ,спортивних вправ.
- Не сваріть дитину за те,що вона посміла гніватися на вас. Навпаки,поставтеся до неї,до її обурення з розумінням і повагою: допоможіть їй усвідомити і
сформулювати свої претензії до вас.
- Тільки тоді,коли емоції згаснуть,розкажіть дитині про те,як ви переживали,коли
вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлювання претензій .
- Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування, терпимо його доти,доки воно не вибухне,як вулкан,яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так,щоб не принизити дитину,не звинуватити,а просто виявити своє незадоволення.
Поради батькам із формування в дітей адекватної самооцінки
- Не оберігайте дитину від повсякденних справ,не прагніть вирішувати за неї
всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай
дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.
- Не перехвалюйте дитину, але і не забувайте заохочувати її, коли вона цього
заслуговує.
- Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але
також покажіть, що інші можуть бути краще її.
- Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть
достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.
- Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач.
Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.
- Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією,
якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).
Поведінка із сором’язливими дітьми
- Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів,
беріть дитину в гості до знайомих людей.
- Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в
основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину,
запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.
- Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.
- Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із спілкуванням,
створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з
«чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава книга з чудовими
картинками . Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам
подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного спілкування дитина
спочатку на стільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не
відриваючись від руки матері. Але , ідучи, прощається голосно й чітко, іноді
навіть посміхається.
Поради батькам замкнутих дітей
- Розширюйте коло спілкування вашої дитини, знайомте її з новими людьми.
- Підкреслюйте переваги і користь спілкування, розповідайте дитині, що нового й
цікавого ви довідалися, а також, яке задоволення ви одержали, спілкуючись з тією
чи іншою людиною.
- Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.
Спілкування з агресивними дітьми
- Пам’ятайте, що заборона й підвищення голосу – найнеефективніші способи
подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви
можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.
- Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти.
Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що
в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.
- Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при
ній вибухів гніву.
- Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її.
Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що
потрібна й важлива для вас.
Поради батькам конфліктних дітей
- Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше виникають «бурі».
- Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.
- Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте
неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші
способи виходу з конфліктної ситуації.
- Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в
думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.
Як поводитися батькам схильної до суїциду дитини
Стратегічними напрямками батьківської допомоги дітям із суїцидальним ризиком
спеціалісти вважають поліпшення стосунків в сім’ї, підвищення самооцінки,
самоповаги дитини, а також покращення спілкування у родині. Усі ці заходи мають
призвести до підвищення самоцінності особистості дитини, її життя до такої міри, коли
суїцидальні дії втрачають будь-який сенс.
Для підвищення самооцінки доцільно застосовувати такі заходи:
Завжди підкреслюйте все добре й успішне, властиве вашій дитині – це підвищує
впевненість у собі, підвищує віру в майбутнє, покращує її стан.
Не чиніть тиску на підлітка, не висувайте надмірних вимог у навчанні, життя тощо.
Демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона дійсно
відчула, що її дійсно люблять.
Сприймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є – не за гарну поведінку та
успіхи, а тому, що вони ваші діти, ваша кров, ваші гени, майже ви самі.
Підтримуйте самостійні прагнення своєї дитини, не захоплюйтесь її оцінюванням, не
судіть її, знайте, що шлях до підвищення самооцінки лежить через самостійність і
власну успішну діяльність дитини.
Слід тактовно і розумно підтримувати всі ініціативи своєї дитини, спрямовані на
підвищення самооцінки дитини, особистісне зростання, фізичний розвиток, які
посилюють успішність самостійної діяльності і життєдіяльності; майте на увазі, що
підліток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім’ї й однолітків, налагодити
стосунки із протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя і праці,
виробити власну життєву позицію.
У випадку, коли ваші діти виявляють суїцидальні тенденції або відчай, слід
поводитися так:
1. Залишайтесь самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій
можна довіряти.
2. Дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом, це дозволить встановити
довірчі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про наболіле.
3. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире
переживання, турбота про дитину.
4. Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних, не варто діяти як вчитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, це може
відштовхнути дитину.
5. Зосередьте свою увагу на почуття дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй
вилити вам душу.
6. Не думайте, що вам слід говорити щоразу, коли виникає пауза в розмові,
використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.
7. Виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на
допит, ставте прості, щирі запитання, які будуть для дитини менш загрозливими, аніж
складні, «розсліду вальні».
8. Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син чи донька
саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особисті, хворобливі
речі.
9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, приймайте свою
сторону, а не сторону інших людей, які можуть завдати їй болю, або щодо яких вона
може вчинити сама.
10. Дайте своєму синові чи доньці знайти свої власні відповіді, навіть тоді,коли вважаєте,
що знаєте вихід із кризової ситуації.
11. Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю
дитиною, коло та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує.
Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може примусити вас почуватися
безпорадними й дурними, але вам, на щастя, найчастіше і не слід примати будь-яких
певних рішень, негайно змінювати життя або навіть рятувати її – ваш син або дочка
врятуються самі, варто тільки довіряти їм.
12. І останнє – якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого, просто будьте поруч!
Поради виховання “важких” підлітків
1. Інтерес
З’ясуйте, що подобається вашій дитині. Коли ваш підліток був дитиною, можна
знайти щось, чим можна було б з ним займатися. Але коли вони дорослішають, вам
доведеться докласти додаткових старань, аби довідатись, що подобається вашим дітям.
Можливо, це буде не просто, але здатність співвідносити схильності й антипатії вашої
дитини є важливою частиною побудови відкритих стосунків з нею.
Пам’ятайте: щоб бути гарним батьком вам також потрібно бути гарним другом.
2. Строгість
Чимало підлітків не дотримуються правил і обмежень. Вони думають, що вже
дорослі, що можуть про себе подбати. Хоча це почасти й так, підліткам усе ще потрібні
обмеження. З новими бажаннями вони можуть заподіяти собі значної шкоди, якщо не
стримуватимуть себе відповідальністю.
Дайте зрозуміти вашій дитині, що в неї буде більше волі, але при цьому й більше
відповідальності. Воля без відповідальності безглузда.
Вам варто допомогти своїй дитині навчитися планувати події наперед. Ви не
повинні робити це за підлітка; просто спрямуйте його.
3. Спілкуйтеся щодня
Щоденне спілкування є важливим для підтримки відкритості між вами. Ваша дитина
буде розкутішою, довірятиме вам, якщо ви спілкуватиметеся з нею щодня. Довіра
ґрунтується на практиці. Її можна збудувати тільки на багатогранних відносинах, на
гарному спілкуванні.
Навчіться пізнавати світ, у якому живе ваш підліток, поставте себе на його місце, і
ви зможете не тільки досягти довіри у стосунках, але й краще зрозуміти його поведінку.
Щоденне спілкування покаже вашій дитині, що ви дбаєте про неї. Це дуже важливий
фактор, тому що підлітки почуваються комфортніше з батьками, які активно залучені в
їхнє життя. Інакше підлітки можуть звернутися до ненадійний однолітків за порадою
або настановами.
Виховання важких підлітків ніколи не було й не буде легким завданням. Різні батьки
користуються для його розв’язання різними підходами. Безперечно, важливо вчинити
так, як ви вважаєте правильним, але є деякі рекомендації, яких краще дотримуватися,
щоб допомогти собі пройти через усе це, а також зрозуміти, що ви не єдиний у такій
ситуації.
Підлітковий вік триває не вічно, тому не треба зациклюватися на ньому, що ваша
дитина завжди залишиться важким підлітком. Натомість сконцентруйте свої сили й
увагу, допоможіть дитині впоратись з її проблемами і стати відповідальним дорослим.
Ви ж мріяли про це, коли дитина була маленькою?..
4. Терпіння
Коли йдеться про виховання важкого підлітка, ваша терпіння дуже важливе. Бути
терплячим важко, тому ви захочете побачити результати негайно. Але у більшості
випадків вашій дитині просто необхідно перерости таку поведінку. Можливо, варто
відправити дитину у спеціальний центр виправного впливу, і це також потребуватиме
від вас терпіння, поки програма не почне давати результатів. Загалом, якщо зможете
знайти в собі терпіння, то керуватимете ситуацію значно краще.
5. Упереджувальний підхід
Тільки-но ви помітили що в дитини з’явилися проблеми, вам необхідно починати
діяти негайно. Можливо, вам необхідно подумати про спеціальну виправну установу
для неповнолітніх ще до того, як ви вважатимете відправлення дитини туди необхідним. Негайний початок дій покаже підлітку, що ви не збираєтесь сидіти, склавши руки, й дозволити йому уживати наркотики, алкоголь або займатися іншими речами, яких ви не схвалюєте. Упереджу вальний підхід може скоротити глибину і тривалість проблем вашого підлітка.
6. Єдиний фронт
У багатьох випадках батьки не сходяться в думках про те, яке рішення їм необхідно
прийняти щодо ситуації, в яку потрапила їхня дитина. У жодному разі не розказуйте
про це своєму синові чи доньці. Ви маєте завжди демонструвати «єдиний фронт». Коли
дитина зрозуміє, що ви дієте спільно, однією командою, і вона не зможе втекти під
захист одного з батьків, ваші плани допомогти матимуть більші шанси на успіх.
Як запобігти обману?
Пам’ятка для батьків
1. Сприймайте дитину безумовно. Любіть її не за те, що вона гарна, розумна, здібна,
добре навчається, допомагає. Любіть її просто за те, що вона є.
2. Можна висловити своє незадоволення окремими діями дитини, але не дитиною
загалом.
3. Будьте вірними своєму слову, обіцянкам. Навіть якщо є об’єктивні причини і через
якісь обставини ви не зуміли дотриматися своєї обіцянки, не вважайте не гідним для
себе пояснити дитині причин, з якої порушили її.
4. Будьте відвертими з дитиною. У побудові правильних і чесних відносин украй
важливе бажання дитини бути з вами відвертим. Це бажання можна й потрібно
стимулювати. Інколи ви самі можете стати ініціатором ігрової ситуації, де дитина,
яка потрапила в скрутне становище, наприклад зламала квітку у вазі, має зробити
свій внутрішній вибір на користь правди. При цьому можете сказати, що ви знаєте,
хто зламав нещасливу квітку, і краще було б, щоб малюк поділився неприємною
новиною раніше, оскільки спільними стараннями можна було б змінити ситуацію.
Величезну роль тут відіграє ваша доброзичливість у словах та інтонації.
5. Можна засуджувати дії дитини, але не почуття, хоч якими б не бажаними чи
недозволеними вони були. Якщо ці почуття з’явилися, отже для цього є підстави.
6. Незадоволення діями дитини не повинно бути систематичним, інакше воно
переросте у її неприйняття.
7. Поступово, але не ухильно знімайте із себе турботу та відповідальність за особисті
справи вашої дитини і передавайте їх їй.
8. Оцінюйте наслідки. Коли дитина вперше говорить неправду, необхідно пояснити їй
наслідки цього вчинку. Зробіть це без сторонніх. Пояснення необхідне, воно
дозволить дитині зрозуміти, що вона не одна у світі, що кожний вчинок має свій
відголос – позитивний й негативний. Таке пояснення допоможе їй навчитися думати
про майбутнє. Дайте змогу дитині самій залагоджувати наслідки її дій або
бездіяльності. Тільки тоді вона дорослішатиме і ставатиме «свідомою».
9. Карайте дитину, залишаючи без хорошого, а не робіть їй погано.
10. Умійте прощати. Якщо ви ввели вдома «статусні» взаємини, без знижки на вік
малюка ви ризикуєте виховати замкнену і боязку людину. Адже, даючи маху,
дитина думає перш за все, що на неї чекає невідворотне і строге покарання. Відчуття
самозбереження і бажання уникнути стає визначальним чинником в поведінці. І тут
до брехні – один крок.
11. Посмійтеся разом. На несуттєву брехню можна відповісти з гумором. Насамперед це стосується маленьких дітей, які роблять перші спроби обманути. Залишаючись у
рамках гри, ми ніби говоримо дитині: «Ти знаєш, що я знаю». Наш гумор дає дитині
відповісти так само весело.
12. Заохочуйте чесність. Не залишайте непоміченим момент, коли ваша дитина
призналася вам у чомусь. Повірте, що такі миті в житті дитини дуже важливі. Адже
вона робить свій вибір. Не забудьте пояснити, в чому її помилка, але змістіть акцент
на момент істини – на те, що ви пишаєтесь тим, що ваш малюк росте чесною
людиною.
13. Подавайте власний приклад. Пам’ятайте: ваша дитина – це до великої міри ваш
відбиток. Вона звертає увагу на те, що ви минаєте, навіть не озираючись. Ви
виховуєте нечесну людину тоді, коли припускаєте можливість збрехати у
присутності дитини. Інколи в цій брехні дитині відводиться визначена, нехай на
перший погляд безневинна брехня. Наприклад: «Підійди, будь ласка, до телефону і
відповідай, що мами вдома немає», – кажете ви і закладаєте цим фундамент для
майбутньої брехні.
14. Любіть своє дитя. Якщо ви любите свою дитину – не уникайте шансу дати їй це
відчути. Повторюйте частіше ці заповітні слова: «Я тебе дуже, дуже люблю»! навіть
якщо дитина вчинила щось погане, все одно повторіть, що любите її. Так ви
розвинете в душі малюка упевненість, що попри здійснені ним помилки, що він все
одно улюблений і дорогий вам, що ви засуджуєте його вчинок, а не особистість
загалом.
